Оприлюднено Категорії Блог

Працювати із дітьми це перш за все щастя, але й відповідальність це також не аби яка. Манюні мають дуже тендітну психіку. Вони легко засвоюють нове, бо їм все цікаво, але їх легко зламати, вселити в них страх, невпевненість, недовіру. Тому сучасні навчальні заклади прагнуть знаходити такі підходи до дітей, які б були органічними для маленьких особистостей.

На сьогодні найпопулярнішими є такі методики: Монтесорі, Зайцева, Нікітіних, Домана, вальдорфська. Кожна із цих методик (можна навіть сказати - стилів виховання) має свої особливості, які в певних аспектах є навіть протилежними. Тому спробуємо коротко ознайомитись із кожною.

Допоможи мені це зробити самому

Марія Монтессорі (1870-1952г.г) - італійський філософ, лікар, психолог, педагог розробила  оригінальну та ефективну систему раннього розвитку дітей, яка заслужила величезну популярність.

Марія Монтессорі відкрила особливість дитячої психології, яка полягає в тому, що існують періоди, коли у дитини розвиваються певні ділянки мозку, що відповідають за певні навички, коли дитина, як губка, вбирає всю отриману інформацію. Ці періоди називаються сенситивним. Саме в цей час потрібно створювати навколо дитини умови, які будуть сприяти розвитку цих навичок.

Так, наприклад:

Від 0 до 6 років - сенситивний період розвитку мовлення, рухів і дій

Від 0 до 3 років - сенситивний період сприйняття порядку

Від 1.6 до 2.6 років - сенситивний період сприйняття маленьких предметів

Від 2.5 до 6 років - сенситивний період розвитку соціальних навичок

Девіз методики Марії Монтесорі - допоможи мені це зробити самому. Це означає, що дорослій лише необхідно створити умови, в яких дитина зможе самостійно пізнати світ. А для цього дорослі повинні:

  • Створити розвиваюче середовище - підібрати іграшки, матеріали, інструменти, дитячі меблі
  • Не заважати дитині самостійно здобувати знання, допомагати тільки тоді, коли дитина сама попросить про допомогу

Заповіді Марії Монтессорі щодо виховання дитини знадобляться будь-яким батькам:

  1. Ніколи не торкайтеся дитини, доки вона в тій чи іншій формі не висловить згоду на це.
  2. Ніколи не говоріть нічого поганого про дитину (ні в її присутності, ні за її відсутності).
  3. Сконцентруйте увагу на позитивному та наголошуйте на всьому доброму. Таким чином, поступово все менше місця залишатиметься поганому.
  4. Активно готуйте середовище, дбайте про нього. Допоможіть дитині встановити конструктивний зв’язок із ним. Покажіть правильне розташування засобів розвитку та продемонструйте, як користуватися ними.
  5. Будьте завжди готові відгукнутися, коли дитина потребує вашої уваги. Завжди вислухайте її і знайдіть відповідь на будь-яке запитання.
  6. Ставтеся до дитини з повагою, коли вона відпочиває від роботи, спостерігає за працею інших або розмірковує, що зробила або робитиме. Ніколи не примушуйте її в будь-якій формі зайнятися в цей час чимось іншим.
  7. Ставтеся до дитини з повагою, якщо вона робить помилку і може потім її виправити, але твердо й негайно припиніть її деструктивну поведінку щодо середовища, щодо себе або інших.
  8. Завжди поводьтеся з дитиною коректно, використовуючи найкраще в манерах і поведінці. Завжди демонструйте їй найкраще, що є у вас самих.
Ма-ма ми-ла ра-му

Засновник теорії, педагог Микола Зайцев, стверджує, що навчити дитину читати і рахувати в ранньому віці зовсім не складно. Головне - слідувати логіці сприйняття людиною звуків і відмовитися від традиційно принципу вивчення процесу читання.

Коли маля починає говорити, воно ніколи не вимовляє окремі літери. Частіше від нього можна почути набір складів або звуків. Виходячи з цього, дана методика стверджує, що класичний принцип навчання читанню, при якому використовуються літери, не лише не є природним, але і сковує мову, позбавляє свободи у вираженні емоцій, а також формує мовні комплекси у дітей, а згодом і у дорослих.

Класичний спосіб навчання читанню спочатку передбачає навчання алфавіту, що, на думку Зайцева, є витратою часу і моральних сил. Набагато логічніше використовувати для цієї мети «природні» склади, які знайомі і зрозумілі кожному з нас вже з перших спроб заговорити. Вимова складів не викликає неприродної напруги мовного апарату, а відповідно надалі не призводить до психічних порушень у дитини.

Методика Зайцева, полягає у використанні різних матеріалів що представляють окремі склади або цифри для гри з дитиною. Навчання в ігровій формі приносить дітям радість і задоволення, тим самим прискорюючи процес засвоєння матеріалу і стимулюючи бажання знову повторити урок. У методиці Зайцева не використовуються класичні склади – їх замінять склади, які є поєднанням приголосної літери із голосною, приголосної літери із м'яким або твердим знаком, або ж однієї літери.

Також теорія передбачає навчання малят рахунку. Системність підходу і доступність сприйняття дозволяє дитяті з легкістю запам'ятати числа, навчитися проводити різні дії з ними, а головне розуміти, як і де цю інформацію можна використовувати.

Немає таємниці народження, є таємниця розвитку!

Основу своєї методики  раннього розвитку дітей Никітіни виклали у відомій цитаті: «Ви хочете, щоб ваші діти були талановитими? Тоді допоможіть їм зробити перші кроки по сходинках творчості, але... не спізнюйтеся і, допомагаючи... думайте самі. Немає таємниці народження, є таємниця розвитку!»

За словами Никітіних дуже часто у спілкуванні з дітьми дорослі впадають у дві крайності. Перша – надмірна організованість. Іншими словами, постійний догляд і безперервні заняття, ігри, вправи. Тому  у дитини не залишається часу,  призначеного самостійному розвитку. Друга – недостатня увага. Тобто спілкування з дитиною зводиться до  виключно найнеобхідніших речей – нагодувати, напоїти, укласти спати. Даний підхід веде до психологічного голоду та затримки в емоційному і психічному розвитку.

Близькість до природи, трішки зусилль, дитячі ігри, що розвивають,– це складові методики Никітіних. Діти – самі собі господарі, відповідальні за свої вчинки. Дорослі не мають примушують дітей ні до чого, вони лише є їх помічниками в складних життєвих ситуаціях. Батьки підштовхують дітей, а не випереджають їх, вступаючи тим самим з ними в діалог. Головним завданням  своєї методики Никітіни  бачать у розвитку творчих здібностей підростаючої людини та її підготовка до дорослого життя.

Никітіни виділили такі основні принципи своєї методики:

  • Легкий одяг і спортивна облаштування вдома. Спортивні тренажери і снаряди входять у повсякденне життя діток з найменшого віку;
  • Свобода творчості дітей під час занять.  Діти займаються скільки хочуть, поєднуючи спортивні заняття з іншими видами діяльності;
  • Батьківська небайдужість. Активна участь батьків у спільних іграх, співпереживання за успіх і невдачу, відкритий діалог.

Всі ці принципи методики раннього розвитку дітей Никітіних направлені на те, що б не заважати розвитку, а допомагати йому, причому не чинити тиск на дитину, а спостерігати, співвідносити і, орієнтуючись на стан і бажання дитини, створювати умови подальшогоїї ї  її розвитку.

Пограємо в карти?

Мета занять  за  методикою Домана – познайомити малятко|малюка| із тисячами чітких, цікавих фактів за допомогою карток із картинками. Картинки Домана мають бути точно|суворий| одного розміру, саме зображення без сторонніх деталей розташовується на білому фоні. Картинки систематизовані за групами і темами: міста, художники, птиці, тварини і так далі. Кожна група має підгрупи. Наприклад, «тварини» підрозділяються на «рептилії», «ссавці» і так далі. На зворотньому боці картка підписується.

Починати заняття для дитини можна із самого народження, спочатку виділяючи всього по 5 хвилин в день. Швидкість показу кожної картки – 1 секунда, при цьому дорослий не повинен дивитися на зображення, щоб не відволікати дитину. Картинки показуються, починаючи з останньої в колоді. І важливо: кожного разу картинки ретельно перемішуються.

Займатися за методикою Домана необхідно тільки в ті моменти, коли дитя знаходиться у хорошому настрої і його увага нічим не зайнята. Крім того, закінчувати показ потрібно до того, як маляті стане нецікаво, щоб він не втратив інтерес до подальшого заняття.

Для навчання читанню дитині спочатку показують картки зі словами, потім – зі словосполученнями та фразами. Так само засвоюються і іноземні мови. Математика опановується шляхом показу карток із червоними крапками, потім – з карток складаються приклади.

Окрім інтенсивних інтелектуальних навантажень, методика Домана передбачає і фізичний розвиток дитини, адже чим краще її фізичний розвиток, тим краще працює її мозок.

Дитині - дитинство!

В основі вальдорфської педагогіки лежить найцікавіше антропософське вчення про індивідуальність людини, основні компоненти якої - тіло, душа і дух. Р. Штейнер писав про чотири могутніх галузі цивілізації - пізнання, мистецтво, релігію і моральність, які можуть гармонійно поєднуватися в одному корені - людському "Я". Це "Я" виступає у трьох головних функціях людської душі - волі, почуттях та мисленні, які перебувають у стані безперервного руху. 

Головна мета цієї педагогіки - розвивати новий спосіб пізнання. Адже для фізичних почуттів відкритий лише фізичний світ, а людина - істота духовна, яка має, крім фізичного тіла, ще й душу. Р. Штейнер надавав особливого значення розвиткові "духу" та "душі", а також розкриттю здібностей душі дитини, сприянню її духу в житті. 

Завдання вальдорфської школи в тому, щоб впродовж тривалого часу розвивати здібності, а не збирати знання; її кредо - це відмова від влади над дітьми. 

Головне завдання вчителя вальдорфської школи - допомогти дитині в її духовному самовизначенні, створити максимальні умови для розвитку та закріплення її індивідуальності. 

 Дитина - громадянин трьох світів: матеріального, душевного і духовного. Її "Я" - це мікрокосм, який усією своєю істотою пов'язаний з макрокосмом. Їй потрібна допомога в осягненні духовного, яке надходить у вічній істині, доброті, любові. Вчителі цих шкіл намагаються допомогти своїм вихованцям оволодіти антропософським мисленням.

Основні положення даної методики такі:

  • Розвиток людини здійснюється стрибкоподібне, декількома щаблями. Перший з них - народження фізичного тіла. У віці семи років народжується перше духовне тіло, завдяки чому починається самостійне внутрішнє емоційно-образне життя. У віці 14 років "народжується друге духовне тіло, що створює умови для самостійного емоційного життя і мислення, а у 21 рік відбувається народження людського "Я". Кожний із названих циклів життя висуває у процесі виховання і навчання свої завдання, цілком специфічні вимоги.
  • Природовідповідність: розвиток дитини відбувається за заздалегідь заданою, генетично детермінованою програмою, передує навчанню і визначає його; спонтанність вільного роз¬витку природних задатків; "ідучи за дитиною", створення максимально сприятливих умов для виявлення її природних здібностей. Вчителі мають враховувати: розвиток людини, відбувається у ритмі семи років. Визнання індивідуальності дитини, таємничого у кожному. 
  • Вільне виховання і навчання, без примусу, насильства, духовного і тілесного. Відмова від влади над дітьми, 
  • Свобода як засіб виховання. Свобода навчання, виховання та творчості. 
  • Виховання і навчання пристосовуються до дитини, а не вона до них. 
  • Дитина у процесі навчання сама проходить, осягає всі етапи розвитку людства. Тому не треба забирати "дитинство", інтелектуалізувати розвиток завчасно. 
  • Навчання невіддільне від виховання: будь-яке навчання є одночасно і вихованням певних якостей особистості. 
  • Екологія і культ здоров'я. 
  • Культ творчої особистості, розвиток індивідуальності засобами мистецтва. 
  • Імітація як засіб навчання. 
  • Поєднання європейської і східної культур: вчення Христа та уявлення про особистість як сукупність фізичного тіла та ефірного, астрального. 
  • Єдність розвитку розуму, серця і руки. 
  • Опора на авторитет педагога, школа одного вчителя впродовж 8-9 років (щоб уникнути стресів). 
  • Школа для всіх. 
  • Єдине життя педагогів і учнів. 
  • Обережність, увага, дбайливість, ненасилля та допомога, але насамперед любов до дитини. 
  • Розвиток образного сприйняття світу. 
  • Збереження об'єктивності знань і прагнення зробити їх частиною реального життя. 
  • Важливість не результату, а процесу. 
  • Велика увага естетичному розвиткові і трудовому вихованню.

Кожна із наведених методик має свої переваги та недоліки, але ж необов"язково слідувати обраній методиці до кінця. Можливо, варто знайти найцікавіші та найактуальніші елементи у кожній з методик, які найкраще підійдуть вам та вашій малечі, і слідувати тому, що підкаже вам інтуїція.